Публікую статтю написану майже рік тому, але чогось не доходили руки запостити...
Декілька днів тому закінчився в аспірантурі перший теоретичний курс - психологія. Предмет досить цікавий і корисний, якщо вміти правильно застосовувати знання на практиці. Екзамен, як завжди, прийшов несподівано - "на завтра". А оскільки часу відвідувати лекції майже не було, то і вчити весь курс довелось за один вечір по зарання підготованих матеріалах для відповідей на кожне питання білетів. І все було б добре, якби не велика кількість знань, яка вимагається від еліти української науки - шпаргалок виявилось 100 сторінок. Такий обсяг матеріалу не те, що вивчити за 3 год. важко, а й прочитати. Тут і приходить застосування практичної психології та навичок запам"ятовування. От я і подумав, що 6-річний досвід навчання в університеті, запам"ятовування та здачі мало кому потрібних теоретичних екзаменів може бути корисний ще для когось.
Отже, як оптимізувати вивчення чисто теоретичного матеріалу, щоб не покладатись на списування, а знати відповіді хоч на 80-90% питань просто прочитавши їх?
1. не вважати це неможливим!
2. не вважати це можливим тільки для людей з феноменальною пам"яттю - це можливо майже для всіх (хоча й не зразу. Нічого не буває легко і безплатно (платити можна не лише грошима)).
3. не втрачати час. Необхідно вміти в потрібні моменти мобілізувати всі свої ресурси для вирішення поставленої задачі.
а) відкинути все, що не відноситься до вирішення поставленої задачі. Не ходити 2 год, переживаючи, що буде і думаючи, як це найкраще змінити, а потім зрозуміти, що часу на зміни не залишилось, подумати, що робити завтра, якщо вночі нічого корисного не присниться і лягти спати так нічого і не зробивши. В умовах браку часу будь-яке рішення краще бездіяльності.
б) вибрати єдине максимально систематизоване джерело матеріалу, а не переходити від одного до іншого.
4. сам процес запам"ятовування людини досить специфічний. Він сильно відрізняється від комп"ютерів. І хоча обсяги комп"ютерної пам"яті насьогодні вже перевищують людські, але лідерство в швидкодії залишається за людиною.
Спробую відтворити частину білета... одним з основних процесів пам"яті є забування (яке ще не дійшло до області, яка цю інформацію принесла на екзамен =) ). І більшість інформації, яку ми сприймаємо, ми навіть не запам"ятовуємо завдяки механізму фільтрації. З того, що запам"ятали, 40% забуваємо в першу годину, ще 25% - за декілька годин і тільки 21% інформації зберігається через місяць. Як же заставити пам"ять зберегти той матеріал, що ми хочемо?
а) не треба намагатись запам"ятати все. Багато матеріалу (60-70%) з тих шпаргалок я, наприклад, навіть не читав. Але нічого, що там було написано, мене не запитали. Не вірю, що викладачі самі то дуже пам"ятають =).
б) читати текст потрібно не від початку до кінця (чи до ранку =) - скільки в кого витривалості) (послідовне читання), а довільним читанням (постійно переходячи між частинами, пропускаючи деякі блоки і зупиняючись на інших). Але це не значить повної випадковості послідовності прочитання. Далі декілька порад, як не пропустити при цьому те, що треба, і не вивити непотріб.
в)коли треба запам"ятати велику кількість інформації з якоїсь галузі, краще почати зі складання структури галузі, яку вивчаєм: знайти основні розділи, поняття та процеси, що до неї відносяться. Ці розділи будуть окремими "ящиками" в пам"яті, які в майбутньому будем заповнювати. Не можна створювати ящики по мірі прочитання - всі створюються на початку і потім тільки заповнюються. Пам"ять погано працює при рекурсивному обході розділіві набагато краще при обході вширину (програмісти зрозуміють). Причому самі ящики не мають послідовності, як розділи в книжці, - нам не треба знати який за яким йде - вони всі незалежні від позиції інших розділів, хоча й можуть мати зв"язки з ними.
г) вибір інформації для запам"ятовування в межах окремого розділу теж краще спочатку розбити на частини і запам"ятати спочатку їхні заголовки, а потім вже деталізовувати.
д) "але ж як вибрати головні розділи і підрозділи матеріалу, не прочитавши його?!" - скажете ви. Тут часто корисним буває наступний метод: читати потрібно дуже швидко, без проговорювання і повного сприйняття речень - тільки на рівні окремих слів. таке проглядання виконується десь зі швидкістю 1-10 ст./хв. При цьому треба аналізувати ключові слова тексту. Потім просто знаючи декілька основних слів легко знайти їх в тексті (знову ж таки - не читаючи сам текст), і прочитати інформацію, до якої вони відносяться. Переважно це або основні визначення, або класифікації. На цей раз читати треба уважно, не поспішаючи - цей матеріал з великою імовірністю важливий і потрібний для запам"ятовування. Як тільки починаєтсья заглиблення, або відхід від теми, яку ми в цьому куску тексту шукали, потрібно переходити до наступного слова, що здалось важливим.
Описаний метод дуже ефективний (принаймні для мене) - на екзамені списувати не довелось і під час 20-хвилинної бесіди-захисту з викладачем ("домомогло" нечасте відвідування лекцій) також не знайшлось питань, які б я дуже погано знав. Не знаю точно механізму впливу такого методу. Можливо, пам"ять відпочиває, коли ми її не навантажуєм постійним уважним читанням і з радістю нас слухається, коли ми її потім просимо зробити щось невелике =)).
5. Багато хто хвалить асоціативні методи запам"ятовування і навіть робить успіхи з ними. На мою думку, це дуже ефективно, коли інформація, яку треба запам"ятати, дуже погано структурована чи взагалі без закономірностей (наприклад, номер телефону, назва китайського міста, послідовність прізвищ і т.д.). У інших же ситуаціях краще будувати пряму структуру інфрпмації в пам"яті, не прив"язуючи її до існуючих логічно не відносячихся сюди об"єктів.
Нічого не буває само-по-собі і в абсолютній більшості випадків чиясь хороша пам"ять - просто результат того, що він її краще розвивав, ніж ми. І безсумнівно - пам"ять, як і будь-які інші навики, - це 90% роботи і 10% таланту. І не варто нарікати на долю чи генетику, що ми не можемо щось вивчити чи зробити - просто не достатньо сильно хочемо.
Декілька днів тому закінчився в аспірантурі перший теоретичний курс - психологія. Предмет досить цікавий і корисний, якщо вміти правильно застосовувати знання на практиці. Екзамен, як завжди, прийшов несподівано - "на завтра". А оскільки часу відвідувати лекції майже не було, то і вчити весь курс довелось за один вечір по зарання підготованих матеріалах для відповідей на кожне питання білетів. І все було б добре, якби не велика кількість знань, яка вимагається від еліти української науки - шпаргалок виявилось 100 сторінок. Такий обсяг матеріалу не те, що вивчити за 3 год. важко, а й прочитати. Тут і приходить застосування практичної психології та навичок запам"ятовування. От я і подумав, що 6-річний досвід навчання в університеті, запам"ятовування та здачі мало кому потрібних теоретичних екзаменів може бути корисний ще для когось.
Отже, як оптимізувати вивчення чисто теоретичного матеріалу, щоб не покладатись на списування, а знати відповіді хоч на 80-90% питань просто прочитавши їх?
1. не вважати це неможливим!
2. не вважати це можливим тільки для людей з феноменальною пам"яттю - це можливо майже для всіх (хоча й не зразу. Нічого не буває легко і безплатно (платити можна не лише грошима)).
3. не втрачати час. Необхідно вміти в потрібні моменти мобілізувати всі свої ресурси для вирішення поставленої задачі.
а) відкинути все, що не відноситься до вирішення поставленої задачі. Не ходити 2 год, переживаючи, що буде і думаючи, як це найкраще змінити, а потім зрозуміти, що часу на зміни не залишилось, подумати, що робити завтра, якщо вночі нічого корисного не присниться і лягти спати так нічого і не зробивши. В умовах браку часу будь-яке рішення краще бездіяльності.
б) вибрати єдине максимально систематизоване джерело матеріалу, а не переходити від одного до іншого.
4. сам процес запам"ятовування людини досить специфічний. Він сильно відрізняється від комп"ютерів. І хоча обсяги комп"ютерної пам"яті насьогодні вже перевищують людські, але лідерство в швидкодії залишається за людиною.
Спробую відтворити частину білета... одним з основних процесів пам"яті є забування (яке ще не дійшло до області, яка цю інформацію принесла на екзамен =) ). І більшість інформації, яку ми сприймаємо, ми навіть не запам"ятовуємо завдяки механізму фільтрації. З того, що запам"ятали, 40% забуваємо в першу годину, ще 25% - за декілька годин і тільки 21% інформації зберігається через місяць. Як же заставити пам"ять зберегти той матеріал, що ми хочемо?
а) не треба намагатись запам"ятати все. Багато матеріалу (60-70%) з тих шпаргалок я, наприклад, навіть не читав. Але нічого, що там було написано, мене не запитали. Не вірю, що викладачі самі то дуже пам"ятають =).
б) читати текст потрібно не від початку до кінця (чи до ранку =) - скільки в кого витривалості) (послідовне читання), а довільним читанням (постійно переходячи між частинами, пропускаючи деякі блоки і зупиняючись на інших). Але це не значить повної випадковості послідовності прочитання. Далі декілька порад, як не пропустити при цьому те, що треба, і не вивити непотріб.
в)коли треба запам"ятати велику кількість інформації з якоїсь галузі, краще почати зі складання структури галузі, яку вивчаєм: знайти основні розділи, поняття та процеси, що до неї відносяться. Ці розділи будуть окремими "ящиками" в пам"яті, які в майбутньому будем заповнювати. Не можна створювати ящики по мірі прочитання - всі створюються на початку і потім тільки заповнюються. Пам"ять погано працює при рекурсивному обході розділіві набагато краще при обході вширину (програмісти зрозуміють). Причому самі ящики не мають послідовності, як розділи в книжці, - нам не треба знати який за яким йде - вони всі незалежні від позиції інших розділів, хоча й можуть мати зв"язки з ними.
г) вибір інформації для запам"ятовування в межах окремого розділу теж краще спочатку розбити на частини і запам"ятати спочатку їхні заголовки, а потім вже деталізовувати.
д) "але ж як вибрати головні розділи і підрозділи матеріалу, не прочитавши його?!" - скажете ви. Тут часто корисним буває наступний метод: читати потрібно дуже швидко, без проговорювання і повного сприйняття речень - тільки на рівні окремих слів. таке проглядання виконується десь зі швидкістю 1-10 ст./хв. При цьому треба аналізувати ключові слова тексту. Потім просто знаючи декілька основних слів легко знайти їх в тексті (знову ж таки - не читаючи сам текст), і прочитати інформацію, до якої вони відносяться. Переважно це або основні визначення, або класифікації. На цей раз читати треба уважно, не поспішаючи - цей матеріал з великою імовірністю важливий і потрібний для запам"ятовування. Як тільки починаєтсья заглиблення, або відхід від теми, яку ми в цьому куску тексту шукали, потрібно переходити до наступного слова, що здалось важливим.
Описаний метод дуже ефективний (принаймні для мене) - на екзамені списувати не довелось і під час 20-хвилинної бесіди-захисту з викладачем ("домомогло" нечасте відвідування лекцій) також не знайшлось питань, які б я дуже погано знав. Не знаю точно механізму впливу такого методу. Можливо, пам"ять відпочиває, коли ми її не навантажуєм постійним уважним читанням і з радістю нас слухається, коли ми її потім просимо зробити щось невелике =)).
5. Багато хто хвалить асоціативні методи запам"ятовування і навіть робить успіхи з ними. На мою думку, це дуже ефективно, коли інформація, яку треба запам"ятати, дуже погано структурована чи взагалі без закономірностей (наприклад, номер телефону, назва китайського міста, послідовність прізвищ і т.д.). У інших же ситуаціях краще будувати пряму структуру інфрпмації в пам"яті, не прив"язуючи її до існуючих логічно не відносячихся сюди об"єктів.
Нічого не буває само-по-собі і в абсолютній більшості випадків чиясь хороша пам"ять - просто результат того, що він її краще розвивав, ніж ми. І безсумнівно - пам"ять, як і будь-які інші навики, - це 90% роботи і 10% таланту. І не варто нарікати на долю чи генетику, що ми не можемо щось вивчити чи зробити - просто не достатньо сильно хочемо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий